Особливості правопису прислівників.

Дізнаємось

Загальні принципи написання прислівників.
Правила написання прислівників разом.
Правила написання прислівників окремо:прислівникові сполучення з прийменниками, сполучення прийменника по з іменником у давальному відмінку.
Правила написання прислівників через дефіс.
Найскладніший аспект – розрізнення прислівників від омонімічних сполучень інших частин мови.

Навчимось

Основи правопису прислівників:
Розпізнавати орфограми в прислівниках: Звертати увагу на ті місця в слові, де можливі помилки.
Застосовувати правила правопису прислівників:
Написання разом:
Прислівники, утворені від прикметників і іменників із прийменниками, які злилися в одне слово і втратили своє лексичне значення (вгорі, влітку, вдень, додому, назустріч, спереду, знизу, збоку, відтоді, дотепер, напередодні, подекуди, наодинці, врозтіч, дощенту, нанівець, напоготові).
Складні прислівники, утворені поєднанням двох чи трьох основ (мимохідь, стрімголов, нашвидкуруч, горілиць, босоніж).
Прислівники, утворені з прийменників і коротких форм прикметників (помалу, потихеньку, востаннє, вціло).
Написання окремо:
Прислівникові сполучення, що складаються з прийменника та іменника, який зберіг своє лексичне значення і може мати при собі означення, а також між ними можна вставити інше слово (без відома, до побачення, на жаль, по правді, по совісті, до речі, на щастя, на ходу, на льоту, в цілому, на мить, уві сні).
Сполучення по + іменник у давальному відмінку (по черзі, по змозі, по праву, по совісті).
Прислівникові сполучення типу: з давніх-давен, з роду в рід, день у день, час від часу, рік у рік, сам на сам, один в один.
Написання через дефіс:
Прислівники, утворені від прикметників за допомогою префікса по- та суфіксів -ому, -єму (по-українськи, по-своєму, по-братньому, по-іншому, по-новому, по-старому).
Прислівники, утворені від числівників за допомогою префікса по- та суфікса -е (по-перше, по-друге).
Складні прислівники, утворені повторенням слів або їхніх основ (тихо-тихо, ледве-ледве, давним-давно, ось-ось, будь-що-будь, віч-на-віч, пліч-о-пліч, зроду-віку, не сьогодні-завтра).
Прислівники з частками -небудь, -таки, -от, -то (куди-небудь, хтозна-коли, якось-то, все-таки).
Прислівники з частками казна-, хтозна-, будь-, аби- (казна-де, хтозна-коли, будь-що, абикуди).
Складні випадки правопису:
Розрізняти прислівники від омонімічних сполучень інших частин мови (іменників, прикметників, числівників із прийменниками): Це найскладніший аспект, який вимагає глибокого розуміння синтаксичної ролі та морфологічних ознак.
Алгоритм розрізнення:
Поставити питання: Прислівник відповідає на питання як? де? коли? куди? звідки? чому? з якою метою?. Омонімічні сполучення відповідатимуть на інші питання, характерні для відповідної частини мови.
Спроба вставити слово: Якщо між прийменником та іменником/прикметником можна вставити означення, займенник або інше слово, то це окрема сполука. Якщо ні – це прислівник.
Зміна відмінка/числа/роду: Прислівник є незмінною частиною мови. Омонімічна сполука іншої частини мови може змінюватися за відмінками, числами, родами (якщо це іменник чи прикметник).
Синтаксична роль: Прислівник найчастіше виступає обставиною.
Приклади для розрізнення:
Вгору (прислівник) — в гору (іменник з прийменником).
Здалека (прислівник) — з далека (іменник з прийменником).
Напам'ять (прислівник) — на пам'ять (іменник з прийменником).
Вперше (прислівник) — в перше (числівник/прикметник з прийменником).
По-новому (прислівник) — по новому (прикметник з прийменником).
Практичні навички:
Виправляти орфографічні помилки у прислівниках.
Правильно писати прислівники у власному мовленні (усній та писемній).
Обґрунтовувати свій вибір написання (разом, окремо, через дефіс).
Виконувати різноманітні вправи на правопис прислівників (диктанти, списування, редагування текстів).

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів