Прислівник як частина мови. Розрізнення прислівників і співзвучних сполук.

Дізнаємось

Що таке прислівник:
Визначення прислівника як незмінної самостійної частини мови.
Його морфологічні ознаки (незмінність, відсутність закінчень).
Його синтаксична роль у реченні (найчастіше обставина, рідше – означення або частина присудка).
Лексико-граматичні розряди прислівників:
За значенням:
Прислівники способу дії (як? яким способом?) – швидко, добре, по-українськи.
Прислівники міри і ступеня (наскільки? якою мірою?) – дуже, зовсім, ледь.
Прислівники місця (де? куди? звідки?) – вгорі, тут, звідти.
Прислівники часу (коли? відколи? доки?) – вчора, давно, завжди.
Прислівники причини (чому? з якої причини?) – спросоння, згарячу.
Прислівники мети (з якою метою? навіщо?) – навмисне, жартома.
За походженням:
Відносні (утворені від прикметників, іменників, числівників, дієслів) – гарно, взимку, вперше, сидячи.
Первинні (непохідні) – дуже, зовсім, тут.
Ступені порівняння прислівників:
Творення вищого та найвищого ступенів порівняння якісних прислівників.
Проста і складена форми ступенів порівняння.
Правила правопису прислівників у різних ступенях порівняння.
Правопис прислівників:
Разом:
З префіксами та коренем (наприклад, вранці, вночі, влітку).
Утворені з прийменників і іменників, що втратили своє лексичне значення (вголос, додому, наздогін).
Складні прислівники, утворені поєднанням двох чи трьох основ (мимохідь, нашвидкуруч).
Окремо:
Сполучення прийменників з іменниками, що зберігають своє лексичне значення і мають відмінкові форми (без відома, на жаль, по совісті).
Прислівникові сполучення з прийменниками по + іменник на -ому, -єму (по-новому, по-старому).
Деякі прислівники-прислівникові сполучення (на ходу, на льоту, в цілому).
Через дефіс:
Прислівники, утворені від прикметників за допомогою префікса по- та суфіксів -ому, -єму (по-українськи, по-своєму).
Прислівники, утворені повторенням слів або їхніх основ (тихо-тихо, будь-що-будь).
Прислівники з частками -небудь, -таки, -от, -то (куди-небудь, все-таки).
Розрізнення прислівників і співзвучних сполук:
Це є ключовим і найскладнішим моментом теми. Студенти вчаться відрізняти:
Прислівники (які пишуться разом або через дефіс, є незмінними, відповідають на питання прислівника, виступають обставиною) від співзвучних іменників з прийменниками (які пишуться окремо, змінюються за відмінками, до них можна поставити питання іменника, можуть мати залежні слова).
Наприклад: "вгорі" (прислівник) і "в гору" (іменник з прийменником).
Прислівники від співзвучних прикметників з прийменниками (які пишуться окремо, змінюються за родами, числами, відмінками, виступають означенням).
Наприклад: "вперше" (прислівник) і "в перше" (прикметник з прийменником).
Прислівники від займенників з прийменниками.
Алгоритм розрізнення:
Спробувати поставити питання до слова: якщо це питання прислівника (як? де? коли? тощо) – ймовірно, це прислівник.
Спробувати змінити форму слова (за відмінками, числами, родами): якщо не змінюється – ймовірно, прислівник.
Спробувати вставити між прийменником і іменником (прикметником) інше слово (означення, займенник): якщо це можливо – ймовірно, це окрема сполука.
Визначити синтаксичну роль у реченні: прислівник найчастіше обставина.

Навчимось

Що таке прислівник та його особливості
Визначати прислівник як незмінну самостійну частину мови, що виражає ознаку дії, стану, іншої ознаки чи предмета.
Розпізнавати його морфологічні ознаки: незмінність, відсутність закінчень.
Визначати синтаксичну роль прислівника в реченні, здебільшого як обставини, рідше — означення або частини складеного присудка.
Розряди прислівників за значенням та ступені порівняння
Розрізняти прислівники за значенням: способу дії (як? яким способом?), міри і ступеня (наскільки? якою мірою?), місця (де? куди? звідки?), часу (коли? відколи? доки?), причини (чому? з якої причини?), мети (з якою метою? навіщо?).
Творити ступені порівняння якісних прислівників (вищий та найвищий) за допомогою суфіксів (наприклад, швидко – швидше, найбільш швидко) та допоміжних слів.
Правила правопису прислівників
Писати прислівники разом: наприклад, утворені з прийменників та іменників, що втратили своє лексичне значення (вголос, додому), або складні прислівники (мимохідь).
Писати прислівники окремо: як-от прийменникові сполучення з іменниками, що зберігають своє лексичне значення (без відома, на жаль), або окремі прислівникові сполучення (на ходу, в цілому).
Писати прислівники через дефіс: наприклад, утворені від прикметників за допомогою префікса по- та суфіксів -ому, -єму (по-українськи), або утворені повторенням слів (тихо-тихо), а також із частками -небудь, -таки, -от, -то.
Розрізнення прислівників і співзвучних сполук
Відрізняти прислівники від співзвучних іменників із прийменниками. Студенти навчаться застосовувати алгоритм розрізнення, який включає:
Спроба поставити питання: прислівник відповідає на питання як? де? коли? тощо, а іменник – на питання хто? що?.
Спроба змінити форму слова: прислівник незмінний, іменник змінюється за відмінками.
Можливість вставити інше слово (наприклад, означення) між прийменником та іменником.
Визначення синтаксичної ролі в реченні (прислівник – обставина, іменник – різні члени речення).
Розрізняти прислівники від співзвучних прикметників із прийменниками.
Аналізувати контекст речення, щоб правильно визначити частину мови та її правопис.

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів