Сечова система.

Дізнаємось

Серед хвороб сечовидільної системи найбільш поширеними є такі, як цистит, сечокам'яна хвороба, пієлонефрит, гломерулонефрит, уретрит, рак сечового міхура. Групу ризику захворювання циститом і пієлонефритом складають переважно жінки; сечокам'яною хворобою страждає до 5% населення земної кулі; число хворих на уретрит за останні 10 років збільшилася більш ніж в 4 рази. Найбільш частими та важкими ускладненнями в клініці є уросепсис, гостра та хронічна ниркова недостатність. Хронічна ниркова недостатність, яка виникає при прогресуванні хвороб сечовидільної системи, потребує позаниркових методів очищення крові, згодом – трансплантації нирки. Захворювання сечовидільної системи найчастіше піддаються лікуванню, але вимагають своєчасної діагностики. Тому знання сімейним лікарем етіології, патогенезу, принципів діагностики та лікування цих 5 захворювань має велике значення, оскільки дозволить попередити ускладнення та уникнути інвалідизації хворих.

Навчимось

– Визначити нирки: топографія, форма, будову (β –І);
 Проаналізувати ниркові сегменти (β –ІІ);
 Обґрунтувати ниркову миску(β – ІІ);
 Розкрити особливості кровопостачання нирки, її функції (β – ІІ );
– Обґрунтувати структурно-функціональна одиниця нирок — нефрон (β – ІІ);
– Проаналізувати ендокринну систему нирки (β – ІІ);
 Розкрити сечовід: розміщення, будова, частини сечоводу (β – ІІ);
 Проаналізувати сечовий міхур: топографія, будова (β – ІІ);

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів