Реанімація та інтенсивна терапія в разі шоку і колапсу

Дізнаємось

1. обстеження пацієнтів з непритомністю, колапсом, кардіогенним шоком;
2. визначення основних клінічних ознак щодо невідкладних станів при цих захворюваннях, аналіз отриманих даних;
3. вилучення із анамнезу чинників, які зумовлюють розвиток певного невідкладного стану;
4. огляд, об’єктивне обстеження пацієнтів з непритомністю, колапсом, кардіогенним шоком.

Навчимось

1. проводити вибір, обґрунтування та участь у проведенні додаткових обстежень:
запис електрокардіограми та визначення значних патологічних змін, які супроводжують стенокардію, інфаркт міокарда, повну атріовентрикулярну блокаду, миготливу аритмію, екстрасистолію, шлуночкові тахікардії;
2. оцінювання загального та біохімічного досліджень крові;
3. техніка безпеки під час роботи з електроприладами: електрокардіографом, електрокардіостимулятором;
4. надання невідкладної допомоги в разі ураження електрострумом;
5. установлення діагнозу, визначення тяжкості стану пацієнта.
6. вибір обсягу невідкладної допомоги відповідно до гіпертонічного кризу (ускладнений чи неускладнений), поширеності інфаркту міокарда, наявності ускладнень при ньому, виду серцевої та судинної недостатності, порушення ритму серця.
7. виписування рецептів.
8. участь або самостійне надання невідкладної допомоги, враховуючи місцеперебування пацієнта — в кардіологічному відділенні, на ФАПі, в машині швидкої допомоги, вдома.
9. визначення показників функціонального стану пацієнта, вжиття заходів щодо їхньої стабілізації, у тому числі в блоці (відділенні) інтенсивної терапії.

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів